Значення донації яйцеклітин

Донація ооцитів – це донорство яйцеклітин, яке стало можливим в останні 15 років, завдяки досягненням і розвитку сучасної медицини.

Перша успішна вагітність із застосуванням донації яйцеклітин була здійснена в 1984 році.

У деяких жінок внаслідок патології яєчників(ушкодження при хіміотерапії і радіологічному лікуванні, передчасний клімакс та з інших причин), не відбувається зростання фолікулів і, відповідно, не виробляються яйцеклітини(ооцити). У таких випадках яйцеклітини вилучають у іншої здорової жінки-донора, запліднюють їх спермою чоловіка безплідної пацієнтки(або сперматозоїдами донора, якщо безпліддя в парі пов’язане з проблемами у чоловіка) і отримані ембріони переносять в матку безплідній жінці. Цей процес і називають донацією ооцитів. Її також застосовують у випадках відсутності яєчників у жінки, при високому ризику передачі дитині генетичних хвороб і при численних невдалих спробах ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення), коли аналізи вказують на те, що найімовірніше проблема невдач ЕКЗ в якості яйцеклітин.

Якщо жінка звертається в ЦПР в якості анонімного або неанонімного донора яйцеклітин (ооцитів), перш за все її просять заповнити детальну анкету, в якій вказуються подробиці її власної і сімейної біографії та анамнезу. Крім того вказуються причини донації ооцитів, а також фізичні характеристики претендентки: раса, колір волосся, очей і шкіри, вага, освіта, особливі досягнення, хобі тощо.

Після попереднього схвалення кандидатури фахівцем ЦПР потенційний донор яйцеклітин повинен пройти три види обстеження:

Медичне – включає повне медичне обстеження включаючи аналізи на ВІЛ, гепатити, статеві інфекції, а також заключення нарколога.

Психологічне – тестування і бесіда з одним з наших психологів.

Генетичне – обстеження і бесіда з лікарем – генетиком.

Безпосередньо перед початком циклу донації яйцеклітин донору необхідно пройти повторне обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом. 

Якщо при лікуванні безпліддя використовується донація ооцитів (яйцеклітин), то  цикли жінки-донора і пацієнтки синхронізуються (аналогічно тому, що відбувається при сурогатному материнстві), донора ооцитів стимулюють препаратами ФСГ / ЛГ (ФСГ – фолікулостимулюючий гормон, ЛГ – лютеїнізуючий гормон), а матку пацієнтки готують спеціальними препаратами (естрофем, прогінова) для дозрівання ендометрію.

Проблема безпліддя не є особливою рисою нашого століття – вона стара як світ. Так, ще в Біблії згадувалося про безплідних жінок. У той час вірили, що плодючість – це дар Господа, який можна отримати або якого можна позбутися. Безплідний шлюб залишається однією з найважливіших медичних, соціальних, економічних та загальнодержавних проблем. За даними ВООЗ, його частка становить 10-15% і не має тенденції до зниження. Недостатня ефективність методів відновлення природної фертильності людини стимулювала розвиток нових технологій, у тому числі запліднення in vitro з наступним перенесенням ембріонів в порожнину матки. Вперше метод був застосований для лікування трубного безпліддя. Перша вагітність, отримана після екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), була позаматковою. Ця знакова подія відбулася в 1976 році завдяки науково-практичним дослідженням вчених

P.Steptoe, R.Edwards, які пізніше, в 1978 році, отримали першу маткову вагітність після ЕКЗ. Ця вагітність закінчилася терміновими пологами.

Є безліч причин, внаслідок яких деякі жінки не можуть самостійно завагітніти. Це вроджена відсутність яєчників, їх видалення шляхом хірургічних операцій, рання менопауза. Проте така жінка може виносити вагітність, якщо їй буде пересаджена донорська яйцеклітина. Крім того, деякі жінки є носіями серйозних генетичних захворювань, які можуть передаватися їхнім дітям. З отриманням “здорової” яйцеклітини ризик передачі цих захворювань зникає. До третьої категорії жінок, яким необхідні донорські яйцеклітини, відносяться безплідні жінки з яйцеклітинами поганої якості. Це здебільшого жінки у віці більше 40 років, які вже близькі до менопаузи. Шанси завагітніти і народити здорову дитину у таких жінок зростають до 70%, якщо їм пересаджують здорову яйцеклітину молодої жінки.

В матку жінки, яка страждає безпліддям, переносять ембріони, отримані з яйцеклітин жінки-донора і сперматозоїдів чоловіка або сперматозоїдів донора (випадки, коли рекомендують застосування донорської сперми, розглянуті в розділі «Донорська сперма»).

Для жінок, у яких немає можливості отримати власну зрілу яйцеклітину – при виснаженні яєчників в будь-якому віці або відсутності яєчників – це єдиний варіант отримати бажану вагітність.

Донація яйцеклітин, або ооцитів, рекомендується в тих випадках, коли у безплідної жінки немає яєчників, або в яєчниках немає яйцеклітин, або яйцеклітини не дозрівають навіть при максимальних дозах стимулюючих препаратів, або ж у випадку численних безрезультатних спроб ЕКЗ, коли обстеження показують, що проблема , швидше за все, в якості яйцеклітин. В цьому випадку в матку жінки переносять ембріони, отримані з яйцеклітин жінки-донора і сперматозоїдів чоловіка першої жінки (або сперматозоїдів донора, якщо безпліддя в парі пов’язано з проблемами також і чоловічого здоров’я). При цьому цикли донора і реципієнта синхронізуються, донора стимулюють препаратами ФСГ / ЛГ, а матку реципієнта готують естрофемом або прогінова для правильного дозрівання ендометрію.

Перша вагітність після донації ооцитів була отримана в 1984 році. Рішення про використання донорських яйцеклітин дається майже завжди дуже нелегко. Дуже важливо не поспішати, проконсультуватися з декількома фахівцями в різних клініках, а також зрозуміти, чи є внутрішня готовність до прийняття такого варіанту появи дитини в родині. Але після того, як рішення прийняте, і вагітність виношена, про те, що дитина генетично не є рідною жінці, мало хто згадує.

Приховати факт використання донорської яйцеклітини набагато легше, ніж застосування послуг сурогатної мами. Навіть лікарі, які приймають пологи, а також ті, хто ведуть вагітність починаючи з другого триместру, можуть нічого про це не знати. Тільки в першому триместрі вагітності буде необхідна спеціальна медикаментозна підтримка, яку призначає лікар, який проводив ЕКЗ. При настанні вагітності гормонозамісну терапію продовжують застосовувати до 14 тижнів. Кількість доз контролюють за рівнем естрадіолу і прогестерона в крові. Дози підбираються індивідуально. Підтримуючі ін’єкції хорагону зазвичай не призначаються.

Донорами яйцеклітин зазвичай є здорові жінки до 32-35 років, перевірені на інфекції, зовні схожі на безплідну жінку, проконсультовані лікарем-генетиком, що мають як мінімум одну здорову дитину. Їх спеціально стимулюють гормонами, потім проводять пункцію, отримані яйцеклітини запліднюються і переносяться безплідній жінці. Донора стимулюють відповідно до циклу жінки-реципієнта. Плата донору залежить від числа отриманих яйцеклітин, крім того, безплідна пара оплачує ліки для стимуляції донора і ЕКЗ. У деяких клініках є програма «поділися клітиною», в такому випадку донорські клітини надходять від жінок, що проходять програму ЕКЗ для себе, але виробляють надмірно велику кількість яйцеклітин. За це вони отримують знижку на оплату програми ЕКЗ. Втім, у зв’язку з розвитком кріоконсервації ембріонів, дана група пацієнток зменшується, тому що у разі невдалої спроби ЕКЗ пацієнтка має шанс згодом отримати вагітність шляхом переносу розморожених ембріонів, тому зазвичай запліднюються і заморожуються всі отримані клітини.

Можна також привести в клініку і свого донора. Це актуально для представників рідкісних націй і народностей або для тих людей, для яких донором клітин стають члени їхньої сім’ї. В цьому випадку донор не є анонімним. У зв’язку з цим більшість побоюється ускладнень надалі. Але є й люди, для яких прийнятне тільки неанонімне донорство.

Вибір донора зазвичай відбувається за кольором очей, волосся, загальній характеристиці зовнішності, короткого опису рис обличчя, росту, ваги, групу крові та резус-фактору.

Відсоток успішних імплантацій в перерахунку на цикл у жінок з нефункціонуючими власними яєчниками досягає 30 – 45%, залежно від клініки.

Донація ооцитів може бути проведена лише за умови повної інформованості подружньої пари і донора про факт її проведення. Також обов’язково повинен бути оформлений відповідний договір.

 

У більшості європейських країн з етичних і релігійних міркуваннях донорство ооцитів заборонено. Воно широко практикується в Бельгії, Іспанії, Румунії, Росії, Україні,  Казахстані, а також в США і Канаді.

Донацію яйцеклітини лікарі рекомендують також, якщо у жінки дозрівають власні яйцеклітини, але при цьому:

  • були неодноразові спроби ЕКЗ при поганій якості одержуваних яйцеклітин, і в результаті отримували ембріони поганої якості;
  • поганий результат на стимуляцію – дозрівання 1-2 фолікулів, незважаючи на застосування максимальних доз ФСГ, і відсутність власних овуляторних циклів (коли можливе проведення ЕКЗ в природному циклі);
  • висока ймовірність передачі від матері майбутній дитині важкого спадкового захворювання.

Поєднання великої кількості нез’ясовних безуспішних спроб в поєднанні з граничними показниками ФСГ і віком жінки після 39 років.

Є особливі індивідуальні випадки. Наприклад, синдром гіперстимуляції, який протікає з ускладненнями, гіперпроліферативні процеси в матці, що повторюються,  є протипоказаннями для проведення гіперстимуляції овуляції при відсутності протипоказань до виношування вагітності і т.д.

Рішення про використання донорських яйцеклітин дається завжди дуже нелегко. Дуже важливо не поспішати, зважити всі «за» і «проти», проконсультуватися з декількома фахівцями в різних клініках.

Але після того, як важке рішення прийнято, судячи з досвіду всіх наших жінок, які стали матерями за допомогою такої програми, про те, що дитина генетично не є рідною жінці, не згадує ніхто. Після отримання позитивного результату ХГЧ, потім після першого УЗД і усвідомлення того, що всередині – нове життя, відбувається такий сплеск емоцій, така переоцінка всіх колишніх побоювань, що питання рідної \ нерідної більше не постає.

Ви можете не розповідати нікому з близьких про те, що була використана донорська яйцеклітина! Навіть лікарям, які будуть вести вагітність, особливо починаючи з другого триместру. Тільки в першому триместрі буде необхідна спеціальна медикаментозна підтримка, яку Вам призначить Ваш лікар, який проводив ЕКЗ. Тим не менше, втрачати зв’язок зі своїм лікарем ЕКЗ не варто. Доцільно після народження дитини повідомити лікарю ЕКЗ про те, як пройшли ваші пологи і дані про дитину (вага, ріст і т.і.).

У деяких клініках донорами яйцеклітин є жінки, які самі проходять процедуру ЕКЗ і відповідають вимогам  донора яйцеклітин (найчастіше за одним винятком – у них поки немає дитини).

Деякі лікарі та безплідні пари вважають, що краще використовувати яйцеклітини тільки спеціальних (репродуктивно здорових) жінок-донорів, інші – що застосування яйцеклітин безплідних жінок в програмах ДО цілком допустиме. Кожна сторона наводить свої аргументи. Але вирішувати все-таки Вам.

Ви можете привести в клініку і свого донора, особливо це актуально для рідкісних націй і народностей. Досить часто донором стає член сім’ї. В цьому випадку, природно, донор не є анонімним.

З цього питання теж існує дві точки зору: деяким парам легше примиритися з генетичним матеріалом (яйцеклітиною) від анонімного донора, і вони згодні тільки на цей варіант. Іншим парам легше, коли вони знають донора яйцеклітини. У будь-якому випадку – рішення за Вами.

Хочеться порадити тільки, щоб рішення було прийнято не емоційно, не в стані депресії після чергової невдалої спроби з власними яйцеклітинами, а виважено, після ретельного обговорення з Вашою другою половинкою. І до дій потрібно приступати (вибирати донора, готуватися до протоколу) тільки після збігу в поглядах в усіх питаннях.

Судячи з досвіду тих пар, які народили дітей за допомогою програми ДО, чоловіки зазвичай досить легко погоджуються на використання донорських яйцеклітин. По-перше, генетично – це їхні (чоловіків) рідні діти, а по-друге, вони раді нарешті бачити своїх дружин щасливими.